в означеннях
Тлумачення, значення слова «показник»:

ПОКА́ЗНИК, а, чол.

1. Свідчення, доказ, ознака чого-небудь. Сутички буржуазії з урядом не випадковість, а показник глибокої, з усіх боків назріваючої кризи (Ленін, 23, 1972, 299); Ця половинчаста заява правила за показник нового зламу.. на нашу користь (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 205); Певним показником зрілості й зростання сучасної фольклористики є поява історіографічних праць, розробка питань історії й методології науки про народну творчість (Народна творчість та етнографія, 3, 1967, 14); Повнота асортименту — один з найважливіших показників культури торгівлі (Радянська Україна, 14.I 1965, 1).

2. перев. мн. Наочні дані про результати якоїсь роботи, якогось процесу; дані про досягнення в чому-небудь. Кожного дня Ляшенко старанно виписував на дошку показників дані про роботу бригад (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 97); Овсій Колода звіряв показники своєї бригади з річним звітом, що його підготував Заруба (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 374); Спортивні показники;
//  Дані, які свідчать про кількість чого-небудь. Показник вмісту вуглецю в сталях покладено в принцип класифікації сталей і їх маркіровки (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 39).

3. рідко. Те саме, що покажчик 1. В цьому місці стояв стовп, показник кілометрів (Микола Трублаїні, II, 1955, 46); Поблизу окопу на дорозі стовп з прибитою на ньому дощечкою — показником німецькою мовою (Олександр Корнійчук, II, 1955, 47).
Показник степеня, мат. — цифра чи літера, що вказує, до якого степеня підноситься число або вираз. Піднесення до степеня — є окремий випадок множення, коли перемножається кілька однакових співмножників. Добуток таких співмножників називається степенем, а число їх — показником степеня (Кисельов, Алгебра, 1. 1956, 5).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 10.

Коментарі (0)