в означеннях
Тлумачення, значення слова «похолонути»:

ПОХОЛОНУТИ і рідше ПОХОЛОТИ, ону, онеш, док.

1. Стати холодним, холоднішим. Відійшло [сонце]. А з ним згасло світло, радість і тепло землі. Уся похолонула, обвинулася темним, жалібним серпанком мрячного смутку й туги (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 207); Уже й пироги похололи, а вона все в погрібнику.. держить [нас] (Остап Вишня, I, 1956, 255).

2. Застигнути, задубіти (про мерця). Похолонув козаченько, Не чує, не баче [бачить], Як над ним його кохана Вбивається, плаче (Леся Українка, I, 1951, 331);
//  Стати холодним, застиглим (при втраті свідомості, від сильного хвилювання і т. ін.). Пірнув [собака] у ринву і спритно став повзти до Фелікса. Хлопець злякався, аж руки похололи (Юрій Яновський, II, 1954, 44).

3. перен. Заціпеніти, завмерти від сильного хвилювання, тяжких переживань. Бувало, вигляне [Катруся] із хижі, Як тая квіточка з роси, Як теє сонечко з-за хмари. Ввесь похолону, неживий Стою, бувало (Тарас Шевченко, II, 1963, 268); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 82); Кінь схарапудивсь і крутнув набік. А Пилипко хоч і злякався, аж похолонув увесь, усе ж смикнув за поводи й ногами вдарив (Андрій Головко, I, 1957, 99);
//  також у сполуч. із сл. серце, душа, кров і т. ін. Завмерти від сильного хвилювання. Дожидаю Данила з Криму.., а здумаю, що, може, яка пригода йому в дорозі сталась, то й серце моє похолоне (Марко Вовчок, I, 1955, 62); — Кр-ра, кр-ра! — різонуло над самою головою. Левко аж здригнувся, все похололо всередині (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 345);
//  безос., у сполуч. із сл. на серці, в душі, в грудях і т. ін. Злякавсь, аж у душі похолонуло! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 214); Сплеснула [Івга] руками і не знає, куди й розглядати... Так дух і займається, і в животі похолонуло (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 281); Далекий шлях, пани-брати, Знаю його, знаю! Аж на серці похолоне, Як його згадаю (Тарас Шевченко, I, 1963, 30); У грудях Зіньки похололо. Їй здалось, що збитий з ніг чоловік уже мертвий (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 11).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 457.

Коментарі (1)