в означеннях
Тлумачення, значення слова «похований»:

ПОХО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до поховати. На погожім небосклоні [небосхилі] виткнулась Княжа гора, а ближче, на Чернечій горі, де похований Шевченко, на самому вершечку рябіють штахетики (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 43); Хто любить своє життя, хай молиться, щоб помирати на суші. Та персонально я — волію бути похованим у морі (Юрій Яновський, II, 1958, 73); З-під жовтого піску, порослого хирлявим будячком, визирають стовбури житла... Ціле місто, а може, й столиця похована під ним... (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 151); Брати мої, нащадки Прометея!.. ви поховані в землянках, звідки навіть Не чутно брязкоту кайданів, ні стогнання, Ні непокірних слів (Леся Українка, I, 1951, 125); Мені Не жаль було давно одбутих, Давно похованих, забутих, Моїх кровавих тяжких сльоз [сліз] (Тарас Шевченко, II, 1963, 14); Молодиці пішли в садок і познаходили поховані в бур'яні клунки з борошном (Нечуй-Левицький, II, 1956, 58);
//  у знач. ім. похований, ного, чол.; похована, ної, жін. Той (та), якого (яку) поховали, погребли. Мертва могила над смертю мовчить, і про страшну таємницю під нею голос похованих в ній не кричить (Леся Українка, I, 1951, 249);
//  поховано, безос. присудк. сл. Ходив 10. С. Пушкін] по старовинній горі Щекавиці, де за літописним переказом поховано князя Олега, — чи не там уперше виникла ідея «Пісні про віщого Олега»? (Максим Рильський, X, 1962, 26); Скільки дрібновласницьких меж поховано навіки під оцим розкішним масивом виплекапої землі! (Юрій Яновський, II, 1954, 128); За сто років, що минули з дня утворення I Інтернаціоналу, було поховано і забуто багато теорій і вчень. А марксизм витримав усі випробування часу (Комуніст України, 9, 1964, 29); — Хліб поховано, розкрадено (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 315).

2. у знач. прикм., перен. Забутий ким-небудь; який (якого) доводиться забувати; пущений у непам'ять. Звідки ці сльози на очах, чому воскресають поховані спомини, і мучать, і крають душу?.. (Гнат Хоткевич, II, 1966, 304); Поволі, мов з цвинтаря, розходились дядьки від панського палацу, несучи в серцях біль і поховані надії (Михайло Стельмах, I, 1962, 390).

3. у знач. прикм., перев. мн., рідко. Які поховалися (у багатьох місцях). Поховані під галуззям дерев пташки простирали і тріпали до сонця мокрі пірця (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 143).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 454.

Коментарі (0)