ПОХРОПІ́ТИ, плю, пиш і ПОХРОПТИ́, пу, пеш;
мн. похроплять і похропуть; мин. ч. похропів, піла, ло
і похріп, хропла, ло; док. Хропіти, хропти якийсь час;
// розм. Спати якийсь час. — Я, коли пам'ятаєте,
ідучи звідси, сказав вам, що трохи похроплю. Отож я і
розлігся в канцелярії на ослоні і почав так гарненько
засинати (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка,
1958, 604).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 459.