ПОХУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Хукати час від часу. Артем сидів за невеличким столиком у своїй ватянці і.. час від часу похукував у долоні (Олександр Підсуха, Віч-на-віч, 1962, 140).
ПОХУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Хукати час від часу. Артем сидів за невеличким столиком у своїй ватянці і.. час від часу похукував у долоні (Олександр Підсуха, Віч-на-віч, 1962, 140).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 460.