ПОХУРЧА́ТИ, чить, док. Хурчати якийсь час. Налетіли, як хурделиця, кропив'янки, сипнули писком, похурчали і дзизнули над самісінькою землею (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 98).
ПОХУРЧА́ТИ, чить, док. Хурчати якийсь час. Налетіли, як хурделиця, кропив'янки, сипнули писком, похурчали і дзизнули над самісінькою землею (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 98).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 460.