в означеннях
Тлумачення, значення слова «похвальба»:

ПОХВАЛЬБА́, и, жін., резм. Те саме, що похваляння. — Добрий пай... справедливий! — одно товче Омелько, аж мені ніяково стало від його похвальби (Панас Мирний, IV, 1955, 375); Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди й кажуть: «Упустив рака з рота» (Олекса Стороженко, I, 1957, 29); — Проста натура у мене була — При похвальбі Вся душа моя мліла (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 356); Не вважайте це за похвальбу або саморекламу з мого боку, але в мене іноді складалося враження, що в моїх старих художніх фільмах була певною мірою представлена Україна (Олександр Довженко, III, 1960, 226); В. І. Ленін рішуче виступав проти зазнайства, зарозумілості, похвальби (Радянська Україна, 28.IV 1963, 2); Марусяк чув, не так чув, як відчував крізь голосні свої похвальби тихо сказане слово ласки (Гнат Хоткевич, II, 1966, 198).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 444.

Коментарі (0)