ПОХВАЛКА, и, жін., заст. Погроза (у 1 знач.). Адвокат.. сказав, що справа погана через те, що люди чули ще перед вбивством похвалки Гната забити Олександру (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 76); — Морди їм наб'ю!!... — Втихомиртеся, Володимире, — вмовляв його Лаговський, якому трохи й шкода було Володимира, але отея [ця] похвалка прикро його вразила (Агатангел Кримський, А. Лаговський, І, II, 1905, 144).