ПО́ХВАТЦЕМ, присл., розм. Те саме, що похватом. Аж он щось кольнуло в груди, схопилась [Маріка] похватцем із печі (Степан Васильченко, II, 1959, 215).
ПО́ХВАТЦЕМ, присл., розм. Те саме, що похватом. Аж он щось кольнуло в груди, схопилась [Маріка] похватцем із печі (Степан Васильченко, II, 1959, 215).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 445.