в означеннях
Тлумачення, значення слова «похилий»:

ПОХИ́ЛИЙ, а, е.

1. Який відхиляється від вертикального або горизонтального положення, пролягає, розташовується в напрямку між вертикальним і горизонтальним положенням. — Головний тунель, на думку Мацієвського, краще зробити похилим (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 171); На сонці стояла похила дошка із прорізаним вздовж неї звивистим жолобком (Юрій Яновський, II, 1954, 115); Це був дуже простий шифр; у звичайному листі, написаному похилим письмом, деякі літери писалися прямо (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 98);
//  Який діє або відбувається в напрямку між вертикальним і горизонтальним положенням. Метою похилого буріння є проведення свердловин до покладів нафти й газу, які залягають у недоступних місцях (Гірнича промисловість.., 1957, 91);
//  у знач. ім. похила, лої, жін., мат. Пряма, що перетинає іншу пряму або площину під непрямим кутом.
Похила площина — поверхня, яка утворює з горизонтальною площиною кут, що не дорівнює 90°. Похилими площинами часто користуються на практиці для навантаження і розвантаження важких вантажів (Курс фізики, I, 1957, 92).

2. Який знижується поступово, не круто; пологий. Ці похилі спадисті гори, скільки захопить око, нижчі од Бріярки і через це вони засіяні житом, ячменем, вівсом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 396); Огей пильно дивиться на застиглу воду, на чорну стіну скелі край води і на похилий, глинястий берег (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 308); Тихозоров знайшов похиле узгір'я, що з одного боку обривалося вниз глиняним обвалом (Олесь Донченко, II, 1956, 65);  * Образно. Начко піддававсь йому тепер, мов дитина, пив із ним вечорами.. А Ернест.. провадив, майже тягнув його за руку по цім похилім шляху... (Іван Франко, VI, 1951, 296); Ліда не пригадає, як і коли він ступив на похилу стежку.. Видасть довідку, випише лісу на хату... Дякують, запрошують на родини, іменини... (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 297).

3. Який похилився, опустився: похилений. На другий день робив Павло у саду, не знімаючи голови похилої (Марко Вовчок, I, 1955, 149); Як схилилась вона на руку, так похила і закаменіла (Панас Мирний, I, 1954, 207); Маяв наче знайомий похилий профіль дівчини (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 12);
//  Який опустився, зігнувшись, перекосившись під вагою, натиском чого-небудь, від часу і т. ін. На похиле дерево і кози скачуть (Номис, 1864, № 4070); Київським шляхом верби похилі Требратні давні могили вкрили (Тарас Шевченко, II, 1963, 43); Біля прогнилої кринички з похилим хрестом дорога від Веремієвого хутора розходиться двома чорними рукавами (Михайло Стельмах, II, 1962, 67); Ми підем, де трави похилі, Де зорі в ясній далині (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 311);
//  Який схилився, зігнувся від старості, хвороби, недолі і т. ін. Василь Невольник був собі дідусь такий мізерний, мов зараз тільки з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 51); Випроставсь похилий стан у теслі, напружились його зів'ялі руки (Леся Українка, I, 1951, 445); Сплять в степу запорожці — товариш до друга Повернувся обличчям, порубаним в січі. І так страшно дивитись на заплющені очі, На рубці-кривавиці і на плечі похилі (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 87);
//  З понуреною, похиленою головою; похмурий. Чом ти не розцвітаєш, доле? Чого така ж, як і торік — Ідеш похила, невесела (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 178); Я стала дівка на порі, хоть боязка, похила й тиха (Іван Франко, XIII, 1954, 112).

4. Який наближається до глибокої старості (про вік). Похилі в матері літа, вже сива і безсила (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 13); Незважаючи на похилий вік, Марія Костянтинівна в знаменитій сцені перед люстром зворушила, потрясла і глядача і акторів силою свого темпераменту (Минуле українського театру, 1953, 141);
//  Який досяг такого віку. [Завада:] Донечко, донечко! Не покидай же мене старого, похилого! (Марко Кропивницький, I, 1958, 437); — Ти ж ще молодий літами, а я похилий… Хто зна, чи не доведеться ще мені у тебе при останній хвилі віддячуватися… (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 73); Десь мати голосила, десь ридав Похилий батько по пропащих дітях (Леонід Первомайський, II, 1958, 198).
 Похилого віку; В похилім (похилому) віці; Похилий віком (літами) — старий. В місті і на селі широко розгорнеться сітка впорядкованих будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів (Програма КПРС, 1961, 86); Троє з них уже в похилім віці, старенькі, а решта — нічого, у доброму ще здоров'ї (Остап Вишня, I, 1956, 415); Приїзд похилого літами, недужого Щепкіна до Шевченка, що вертався із заслання, в Нижній Новгород, — був і буде високим взірцем для людей (Максим Рильський, Веч. розмови, 1962, 125).

5. заст. Схильний. Не з її м'якою, до спокою, до тихого щастя похилою натурою… руйнувати було ту башту кріпкої волі… (Панас Мирний, II, 1954, 286).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 446.

Коментарі (0)