ПОХИРІТИ, прію, прієш, док.
1. Захиріти (про всіх або багатьох). Бодай же вам, чумаки, воли похиріли (Словник Грінченка).
2. Хиріти якийсь час. Занедужала перше мати: таки вже старенька була; похиріла неділь зо дві, та й переставилась (Марко Вовчок, I, 1955, 21); Сам Олексій Іванович пильнус, щоб, бува, часом чого не заподіяли дитині, а дивись — поживе з півроку, похиріє-похиріє та й віддасть богові душу (Панас Мирний, IV, 1955, 221).