в означеннях
Тлумачення, значення слова «покійний»:

ПОКІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Який помер, померлий. Від матері покійної се чула: Як виростеш, то будеш вільна, доню (Леся Українка, I, 1951, 106); [Шумейко:] Ми з твоїм покійним дідом Андрієм товаришували колись років з тридцять (Іван Микитенко, I, 1957, 464);
//  у знач. ім. покійний, його, чол.; покійна, ної, жін. Померла людина; небіжчик, небіжчиця. Трохи не опівночі знарядили покійну й положили на столі (Панас Мирний, III, 1954, 119); Ухвалила громада наша прийняти уділ у тому похороні депутацією й вінком на могилу покійного (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 166).

2. рідко. Спокійний. Зовсім вона себе чує і покійною, і щасливою (Панас Мирний, III, 1954, 223); І спів пташок, і зелень сада: Життя покійне та легке... (Павло Грабовський, I, 1959, 222);
//  Зручний (про предмети).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 24.

Коментарі (0)