в означеннях
Тлумачення, значення слова «покійник»:

ПОКІ́ЙНИК, а, чол. Померла людина; небіжчик. Жінки покійника обмили, Нове обрання наложили, Запхнули за щоку п'ятак (Іван Котляревський, I, 1952, 268); В хаті світло палає круг покійника, і миру повно, і два попи парастас правлять (Іван Франко, I, 1955, 137); Він перехрестився і тричі поцілував покійника в лоб (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 71);
//  Уживається для вказівки, що той, про кого говорять, тепер уже не живе. — Покійник мене благав, щоб я Марти доглядала, я й додержу свого (Марко Вовчок, VI, 1956, 250); Її ж батько, покійник, царство йому небесне, Павло, на руках носив день і ніч (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 142).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 24.

Коментарі (0)