ПОКІНЧИ́ТИСЯ, иться, док., рідко. Закінчитися (у 1 знач.). [Старий диякон:] Часами, як покінчиться вже трапеза вбогих, приходить і єпископ (Леся Українка, II, 1951, 229).
ПОКІНЧИ́ТИСЯ, иться, док., рідко. Закінчитися (у 1 знач.). [Старий диякон:] Часами, як покінчиться вже трапеза вбогих, приходить і єпископ (Леся Українка, II, 1951, 229).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 25.