ПОКІ́РНЕНЬКО, розм. Присл. до покірненький. Харитін поклонився покірненько й подякував за честь (Нечуй-Левицький, III, 1956, 9).
ПОКІ́РНЕНЬКО, розм. Присл. до покірненький. Харитін поклонився покірненько й подякував за честь (Нечуй-Левицький, III, 1956, 9).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 25.