в означеннях
Тлумачення, значення слова «покладати»:

ПОКЛАДАТИ, аю, аєш, недок., ПОКЛАСТИ, аду, адеш, док., перех.

1. на кого—що. Доручати комусь, чомусь виконання певного завдання. Клопоту було й без цього, а Келембет покладав на них нові завдання (Юрій Яновський, II, 1954, 100); — Під загрозою — залізниця на Миколаїв. Партійний комітет покладає на вас, таврійські комунари, будь-що втримати залізницю (Олесь Гончар, II, 1959, 105); Початок будівництва покладемо на комсомол (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 107); Пан Безобразов мав невеличкий маєток і все господарювання по ньому поклав на тітку Домаху (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 26);
//  Зобов'язувати когось що-небудь робити, примушувати до чогось і т. ін. Свята церква поклала на діда покуту: він якийсь час мусив кожного.. свята ходити на всі богослужби (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 24); Імперіалізм поклав на народи нечуваний тягар озброєнь (Програма КПРС, 1961, 51).
Покладати (покласти) відповідальність на кого — що — робити відповідальним за що-небудь, перед ким-, чим-небудь. Орден Леніна, що прикрашає заводський прапор, покладає на працівників заводу особливу відповідальність перед Вітчизною (Радянська Україна, 16.I 1948, 1); Покладати [всю] надію ([всі] надії) див. надія.

2. Віддавати життя, душу, витрачати сили, роки на щось, для якоїсь мети і т. ін. Польська шляхта покладає свої сили на полонізацію.. русинів, грається єзуїтськими комітетами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 393); [Хвора:] Чернице, спогадай: стоїть у вашій книзі: «Ніхто не має більшої любові, Як той, хто душу поклада за друзів» (Леся Українка, I, 1951, 121); — Знаєте, коли все своє життя покладаєш на одну мету, так якось дуже боляче стає, коли чим-небудь доторкнешся до того місця (Гнат Хоткевич, I, 1966, 148); Вона поклала стільки сили, стільки праці в цей клаптик землі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 268); — Поклав я свій вік, цього лісу доглядаючи, покладе, може, й син так само (Любов Яновська, I, 1959, 348); Честь і вічна слава, і добра пам'ять достойному сину українського народу композитору Миколі Лисенку, який.. увесь свій талант і многолітній труд поклав на те, щоб знайти, зберегти перли народної творчості, обробити їх і повернути народу (Олександр Довженко, III, 1960, 23); Боярин Семен Олуєвич під ніс руку з мечем, і галас ущух. — Клянуся живіт свій покласти за князя Данила (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 26).

3. тільки недок., заст., уроч. Те саме, що класти 1, 2. Для своєї дитини й голову під сокиру покладають (Марко Вовчок, I, 1955, 201); І стала її [дитину] на піч покладати, і кожухом укривати, і водою напувати... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 439); Родичі й подруги молодої з піснями наряжають Марію у біле вбрання й урочисто покладають вінок на її коси (Нар. тв. та етік, 2, 1962, 97); Вінки до обеліска над могилою Невідомого солдата покладають військові делегації дружніх армій (Вечірній Київ, 30.IX 1967, 3).
 Не покладати рук, заст. — працювати весь час, невтомно, сумлінно. Ніхто її не побачить нігде і ні з ким, .. усе за роботою та по господарству, цілий день рук не поклади (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 314); Не покладаючи рук — невтомно, сумлінно. Всякому своя доля: один, рук не покладаючи, працює, а другий його працю без клопоту поїдає! (Панас Мирний, IV, 1955, 295); Мир, творення, комунізм! Заради цієї високої мети, не покладаючи рук, трудяться радянські люди (Радянська Україна, 7.IV 1964, 3).
Покладати поклони, заст. — те саме, що Класти поклони (див. класти). Гетьман старий ридає, До бога руки знімає, Три поклони покладав Великій громаді (Тарас Шевченко, II, 1963, 159).

4. Думати, вважати. Товариство [Кирило-Мефодіївське] покладало, що перше всього треба кріпакам дати волю та завести повсюду добрі школи з наукою на рідній мові (Панас Мирний, V, 1955, 313); Він собі так покладає: як піде чоловікові з якого дня, то так воно вже і йдеться... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 33);
//  Приймати рішення; доходити висновку. І поклав [Тиміш] у першу неділю сватів засилати (Марко Вовчок, I, 1955, 51); — Сьогодні ж таки поїду звідси неодмінно! — поклав собі він (Агатангел Кримський, II, 1972, 10); Пси мене обнюхали, поклали, що я свій, і лащилися до мене (Юрій Яновський, II, 1958, 18).
І в головах (в голові, в голову, в голови, в думці, в думках, в мислях) [собі] не покладати — і не думати, і в гадці не мати. Вона і в головах не покладала, щоб пан мусив збрехати... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 435); Вона і в голові не покладала, що він її не любить (Нечуй-Левицький, II, 1956, 238); Вони і в голову собі не покладали, До чого дожились (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 149); — Ми собі й у голови не покладали, що ви почуєте (Юрій Яновський, I, 1954, 52); І не ждала такого, і в думці не покладала, а воно враз таке трапилось (Андрій Головко, II, 1957, 191).
Голову покласти див. голова; Покладати гріх на кого — обвинувачувати кого-небудь у чомусь. Я ні на кого не покладаю гріха, як на Петра (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 26.

Коментарі (0)