ПОКЛАСТИ 1, аду, адеш, док., перех.
1. що.
Помістити куди-небудь, розмістити десь. Він сів коло дверей
на кам'яних східцях і поклав шапку коло себе (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 268); Білий, в глибокій дрімоті, схилився
старець, поклав на долоні зажурене чоло (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 303); Тимко поклав зброю у бокову кишеню-(Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 354); Похоронили Олексія, Поклали квіти
на могилу... (Микола М. Тарновський, З далекої дороги, 1961, 462);
// Скласти що-небудь в одне місце, в повному порядку. В один
день увесь лан Тихонів і зжали, і пов'язали, і у копи
поклали (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 148);
// Припинити якесь
заняття, відклавши вбік знаряддя, об'єкт дії і т. ін.
Мені дуже хочеться на цьому місці покласти перо,
таке слабе і немічне, щоб описати те, що я побачив
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 141); Книжки в Павла що не рік,
то трудніші. Мучить, мучить себе, та й ні — покладе
книжку (Андрій Головко, II, 1957, 421);
// Внести на
збереження (до ощадної каси, банку і т. ін.);
// Додати,
всипати що-небудь у страву.
♦ Голову під сокиру покласти за кого—що — те саме,
що Головою ручитися за кого—що (див. голова). — Але
що він прямує до однієї матеріальності, я за це ладен
хоч би й голову під сокиру покласти (Нечуй-Левицький, V, 1966,
277); Покласти багаття (вогонь, ватру) — розпалити
багаття. Чи не покласти ватру? Побачить [Марічка]
вогонь і буде знати, куди вернутись (Михайло Коцюбинський, II, 1955,
347); Покласти до своєї кишені (собі в кишеню) див.
кишеня; Покласти зуби на полицю — терплячи нестатки,
обмежити себе в найнеобхіднішому; не маючи харчів,
голодувати якийсь час. Що те панське жалування:
сьогодні воно сяк-так годує тебе, а завтра, схоче пан,
і покладеш зуби на полицю... (Михайло Стельмах, I, 1962, 95);
Покласти лапки див. липка; Покласти на зуб (на зуби)
див. зуб; Покласти під сукно (під спуд) що — відкласти
вирішення якої-небудь справи на невизначений час.
[Галушка:] Писав я.. в район, але там поклали
під сукно в канцелярії (Олександр Корнійчук, I, 1955, 297); Покласти
яйця (яєчка) — знестися, відкласти яйця (про птахів,
змій, комах і т. ін.). Де покласти, клопочеться птичка,
Три яєчка свої голубі (Павло Усенко, Листя.., 1956, 145).
2. Помістити когось куди-небудь у лежачому
положенні; примусити кого-небудь лягти. Дома дівчинку
зараз роздягли і поклали в ліжко, бо в неї почався напад
пропасниці (Леся Українка, III, 1952, 635); Лайкою і погрозами
Гуменний поклав їх [мадьярів] на землю і наказав
чекати команди (Олесь Гончар, Новели, 1954, 17); Божевільних
коней спіймали між тополями, очистили сани від снігу
і поклали на них поранених (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 528);
// Влаштувати на нічліг. На ніч поклали мене в кімнаті,
де я родився (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 358); — А цю
чорнобривку, — баба з удаваною суворістю озирнула Вутаньку, —
ми біля порога покладем (Олесь Гончар, II, 1959, 166);
//
Помістити в лікарню, госпіталь і т. ін. для лікування.
Лікар Александрійський сказав негайно покласти
Шевченка в госпіталь до повного видужання (Зінаїда Тулуб, В степу..,
1964, 224).
Покласти на [обидві] лопатки див. лопатка; Покласти
спати — помістити в ліжко, колиску і т. ін. для сну.
Фросина Данилівна поклала Бориса спати, а сама,
погасивши світло, прикипіла до вікна (Антон Хижняк, Тамара,
1959, 136).
3. перен., розм. Вбити, знищити. Багато ворогів
поклав я по долині, Котрі ж зістались, розігнав по полі
(Леся Українка, I, 1951, 334); Андрій пригадав фронтовий
епізод, коли Зіна поклала з автомата шестеро
гітлерівців (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 9).
♦ Покласти в домовину (в могилу) кого — довести
до смерті кого-небудь, прискорити чиюсь смерть. Франко
не був певний, що на його долю, як він писав, не
лишилася частина тих ударів, які поклали в могилу
славного поета [К. Гавлічка-Боровського] (Вітчизна, 5, 1956,
143); Покласти трупом — повбивати. Умить вибігло
двоє других з двох ворожих таборів і обох на місці
трупом поклали... (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 184); Тоді, завдяки
блискучому маневру Ганнібала, римляни одразу
змушені були відбиватися на чотири сторони, і
карфагенське військо поклало на місці трупом майже всіх римлян
(Юрій Яновський, II, 1958, 231).
4. Розмістити що-небудь на якійсь поверхні, покриваючи
її (всю або частково). На кибалку, над самим
лобом, поклала [Мотря] вузеньку стрічку з золотої парчі
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 275); З'явився хірург і поклав на
обличчя йому білу марлеву маску (Олександр Довженко, I, 1958, 305);
// Нанести, накласти на якусь поверхню шар
чого-небудь; замалювати щось. [Єгиптянин:] Сю постать
я б зробив далеко вище, а тую нижче, не жовтогарячу,
але червону фарбу тут поклав би (Леся Українка, II, 1951,
245); На лице поклала [Любов Прохорівна] зайвий шар
пухкої пудри, щоб блідість свою на неї звернути (Іван Ле,
Міжгір'я, 1953, 114); * Образно. [Джонатан:]
Ще б не пора тим рокам стільки срібла на чорні кучері
твої покласти (Леся Українка, III, 1952, 103); І на шибках
дитячого будинку сонце поклало червоні мазки (Андрій Головко,
I, 1957, 182);
// Поставити на чомусь якийсь знак,
помітку, зробити відбиток чого-небудь. Покласти
печатку на довідку;
// у сполуч. із сл. печатка,
відбиток, тавро і т. ін., перен. Лишити слід, зробити
певний вплив і т. ін. Та проклята панщина, що заїла
стільки людей, поклала свою печатку й на Харитона
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 438); На вигляд було їй років за
тридцять. І час поклав уже своє тавро: втома в очах і ледве
помітні зморшки в куточках різко окресленого рота
(Андрій Головко, II, 1957, 451); Поклав [Т. Шевченко]
могутню печать свого таланту буквально на всю українську
демократичну поезію (Степан Крижанівський, М. Рильський, 1960, 14).
♦ Покласти на музику (ноти) думки, враження,
спогади і т. ін. — відтворити в музиці думки, враження,
спогади і т. ін. Дещо з своїх вражень вона пробувала
навіть покласти на музику (Степан Олійник, Леся, 1960, 43);
Покласти на музику (ноти) вірші — написати музику на
вірші. Захоплений неперевершеною майстерністю, з якою
Кропивницький читав поему Шевченка «Причинна»,
Крижанівський вибрав з неї дев'ять строф і поклав їх
на музику (Вітчизна, 6, 1965, 194); Покласти на папір:
а) нанести на папір зображення чого-небудь,
намалювати. Тепер, коли цятки краски знов злились в далеку
картину, мені хочеться покласти сю картину на папір
(Леся Українка, III, 1952, 598); б) викласти, описати словами
(віршами). Ти [поет] можеш душу вилити в рядках,
Жагучу мрію на папір покласти (Любомир Дмитерко, В обіймах
сонця, 1958, 40).
5. Накласти у певній кількості (про їжу). — Аркадій! тобі покласти ще крему? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 389); Кок, знаючи апетит своїх товаришів, кожному поклав по три великі котлети (Микола Трублаїні, I, 1955, 173).
6. заст., спец. Те саме, що збудувати. Поклали новий
монастир (Словник Грінченка); Два роки минуло, заки [Федір]
поклав хату (Василь Стефаник, I, 1949, 129);
// Настелити (про
підлогу, стелю).
7. у сполуч. із сл. початок, кінець, край
і т. ін. Виконати, зробити те, що виражено
іменником. Початок якісно новому етапові в розвитку
культур братніх народів поклав Великий Жовтень (Комуніст України, 5, 1967, 76); Тихович не знав уже, як покласти
кінець тій прикрій сцені (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 204);
Поклавши край пануванню експлуататорських класів, Великий
Жовтень поклав край всякому.. гнітові (Максим Рильський, III,
1956, 144).
♦ Покласти вину (провину) на кого — те саме, що
Скласти вину на кого (див. вина); Покласти в основу —
прийнявши щось за вихідне, основне, визначальне,
керуватися ним. Увібравши в себе все краще, що було
створено мистецтвом віками, соціалістичний реалізм
в основу основ відображення дійсності поклав
комуністичну партійність як найвищий прояв прогресивної
ідейності (Мистецтво, 5, 1961, 12); Покласти гнів на кого —
розсердитися, розгніватися на кого-небудь. — Я до
тебе по-доброму, а ти так до ? Як ти така,
покладу гнів на тебе до самої смерті і на поріг до тебе
не ступлю (Степан Васильченко, II, 1959, 282); Не тільки люди, але
й боги поклали гнів на вбогих пасинків села, у яких
тільки й землі, що за нігтями (Михайло Стельмах, I, 1962, 187);
Покласти основу чому — створити те, що є вихідним,
початковим, основним для чого-небудь. Саме І. І.
Срезневський поклав основу історичному вивченню російської
мови в її зв'язку з іншими слов'янськими мовами,
насамперед з українською і білоруською (Мовознавство, XIII, 1955,
15); Покласти поклони (поклін): а) низько вклонитися
під час молитви. Поклала три поклони перед образами,
напилась свяченої води та й пішла на кладовище (Нечуй-Левицький,
III, 1956, 257); б) низько вклонитися, віддаючи шану
кому, чому-небудь. Поклавши три доземних поклони,
Олександр Васильович підвівся на ноги (Спиридон Добровольський, Очаківський
розмир, 1965, 73); Покласти хрест на себе, заст. —
перехреститися. Вона конвульсійним рухом поклала на
себе великий хрест (Михайло Коцюбинський, I, 1958, 277).
8. перен., розм. Призначити, визначити (плату, ціну і т. ін.). Директор поклав їм плату по три карбованці на місяць на панських харчах (Нечуй-Левицький, II, 1956, 200); — А яку ви, господарю найдобріший, покладете ціну за цього красюка? — Циган картинно напівобернув коня, щоб ми всі побачили його лебедину шию (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 80).
9. спец. Надати певного напряму рухові (літака або
судна). Покласти літак на зворотний курс.
♦ Покласти на плечі чиї, кому — поставити когось
перед необхідністю виконання, здійснення чого-небудь.
Історія поклала на плечі КПРС завдання, за
розв'язання яких ніколи ще не бралася жодна партія в світі
(Комуніст України, 4, 1967, 6); Покласти [собі] за мету;
Покласти [собі] завданням — намітити, визначити
що-небудь для здійснення. Партія Леніна в третій
п'ятирічці поклала за мету — в найближчі 10—15 років
догнати і перегнати найбільші капіталістичні країни
і в економічному відношенні (Павло Тичина, III, 1957, 79); Це ж
він поклав собі завданням утворити зразкову артіль на
жах ворогам (Григорій Епік, Тв., 1958, 34).