ПО́КЛЕП, у, чол., рідко. Несправедливе обвинувачення; наклеп. [Жірондист:] Хіба ж не ти мене в тюрму загнав своїм поклепом? (Леся Українка, II, 1951, 176).
ПО́КЛЕП, у, чол., рідко. Несправедливе обвинувачення; наклеп. [Жірондист:] Хіба ж не ти мене в тюрму загнав своїм поклепом? (Леся Українка, II, 1951, 176).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 29.