ПОКЛІ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок. Кліпати час від часу. Вернулася [Орися], підбігла до нього і, радісно покліпуючи мокрими віями,.. несміло потяглася до нього, як прибита грозою билиночка до сонця (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 250).
ПОКЛІ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок. Кліпати час від часу. Вернулася [Орися], підбігла до нього і, радісно покліпуючи мокрими віями,.. несміло потяглася до нього, як прибита грозою билиночка до сонця (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 250).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 31.