в означеннях
Тлумачення, значення слова «поклоніння»:

ПОКЛОНІ́ННЯ, я, сер.

1. Дія за значенням поклонятися 1, 5. Наче в казкову альтанку, ввів до неї [весільної вітальні] султан свою Гюль-Хуррем і посадив для поклоніння і вітань (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 289); Тварина або рослина була тотемом для роду і об'єктом культового поклоніння всіх його членів (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 21);
//  Культовий обряд, який відправляють перед чим-небудь (зображенням божества, якоюсь святинею і т. ін.). Пішов князь Володимир на ятвігів, і побив їх, і прийшов з дружиною до Києва, і були великі веселощі й поклоніння богам нашим (Павло Загребельний, Диво, 1968, 111).

2. Надзвичайно шанобливе, благоговійне ставлення до кого-небудь. Тарас побоювався, чи не зіпсувало часом загальне поклоніння душу божественому арапові... (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 301).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 32.

Коментарі (0)