ПОКЛОПОТАТИСЯ, очуся, очешся, док.
1. Клопотатися (у 1 знач.) якийсь час. — Робитимеш не для кого, як для себе; любо, буде й поклопотатись (Марко Вовчок, I, 1955, 22); І яке воно тобі те щастя здасться, коли до всього я сама своїх рук не доложу, не поклопочуся біля всячини (Панас Мирний, II, 1954, 252).
2. про кого—що, за кого—що, а також із спол. щоб.
Виявити турботу, подбати про кого-, що-небудь. — За
мене, мамо, не клопочіться. Я сама за себе поклопочусь, —
сказала Онися (Нечуй-Левицький, III, 1956, 65); Вони не
поклопочуться за те, щоб усім було добре... Всяк за себе
(Панас Мирний, I, 1949, 378); — Я піду зразу в економію, — мовив
Данило, — а ти вже поклопочися про Пріську (Любов Яновська,
I, 1959, 182);
// за кого—що, перед ким, а також із спол.
щоб. Попросити за кого-небудь, домогтися
влаштування якоїсь справи. Добрі люди.. поклопоталися за
бідну сироту, щоб узято її до сирітського дому (Борис Грінченко, I,
1963, 431); Пообіцяла [Ліда] поклопотатися перед
директором, щоб він узяв Ганну помічницею їй, Ліді,
в лимонарій (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 229).