в означеннях
Тлумачення, значення слова «покликувати»:

ПОКЛИКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех.

1. Вигукувати час від часу; покрикувати. — Рист! рист! — покликують і собі вівчарі... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 324).

2. Вигукувати що-небудь з почуттям, з хвилюванням. [Любов (співає.., уриває і покликує):] Ах, яка чудова ніч, а ми й не дивимось! (Леся Українка, II, 1951, 26).

3. Звертатися до когось, кликати кого-небудь. Устим людей покликує: — Сини, Виходить так, ми люди не останні! Ми тут зійшлися, месники бідноти, Окривджені панами кріпаки (Андрій Малишко, Книга.., 1954, 67);  * Образно. Серденько кволе до часу постаріло, Марно минуле до себе покликую (Павло Грабовський, I, 1959, 322).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 31.

Коментарі (0)