Словник української мови

ПОКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. Колоти злегка або час від часу, спричиняючи біль, неприємні відчуття, пощипуючи і т. ін. Холодок забирався під одяг і неприємно поколював тіла, за ніч звиклі до теплого ліжка (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1935, 158);  * У порівняннях. Кров відлила їй від обличчя, груди ніби хто поколював голочками (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 507);
//  безос. Поколює в грудях.