ПОКОЛУПА́ТИ, аю, аєш, док.
1. перех. Колупаючи,
наробити заглибин на чому-небудь; зіпсувати. Деякий
час тягали на допити і Андрія-столяра, робили й трус
у землянці — перерили долівку, поколупали всі стіни
(Євген Кротевич, Сини.., 1948, 22); — Дороги у нас не абиякі,
а премійовані, товариші дорогі механіки. Як де
поколупаєте, їдучи на поле, то ось вам лопатка — і
зарівняйте (Юрій Яновський, II, 1954, 166);
// Наробити заглибин,
ям, вирв кулями, снарядами, бомбами і т. ін. Який
урожай зібрали б цього літа, якби не витолочили посівів
танки, якби не поколупали землю снаряди (Юрій Збанацький,
Між.. людьми, 1955, 92); Всю висоту поколупали, неначе
віспою лице, стерв'ятники... (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 160);
// Залишити рубці, заглибини, сліди на обличчі (про
віспу або якусь травму).
2. неперех. Колупати (у 1, 2 знач.) якийсь час.