в означеннях
Тлумачення, значення слова «покора»:

ПОКО́РА, и, жін. Беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.; шаноблива підлеглість. Ні похвальба старших, ні покора нижчих не вдовольняли Максима (Панас Мирний, II, 1954, 130); Цілувати батька в руку — стародавній український звичай, що символізує особливу шану й покору батькові (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 258);
//  Поступливість, слухняність, покірливість. Гадюку в пазусі він мусив вигрівати теплом власного тіла, га? Хто ж це? Параска, майже безмовної покори жінка? Одарка? (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 19); На виду одна покора, одна слухняність, тільки в очах у кожного та в закушених губах Гладун читав приховані насмішки (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 68);
//  Непротивлення долі; смиренність. [Неофіт-раб:] «Терпливість і покора» тільки й чув я від вас сьогодні (Леся Українка, II, 1951, 232); На чому будувала в цій ситуації свій авторитет свята церква? На синівському послуху, на страху перед караючою господньою десницею, на рабській покорі (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 34); Поет [І. Франко] заперечує буржуазно-клерикальну проповідь покори, примирення з експлуататорським ладом, сподівання «від бога» кращого життя на землі (Історія української літератури, I, 1954, 518).
 З покорою; В покорі — покірно, виявляючи покору. Вона з покорою приймала грубість о. Василя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 331); Звикла дівчина в покорі все робить без перекорів (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 132); Тримати (держати) в покорі кого — примушувати кого-небудь беззаперечно виконувати накази, розпорядження, вимоги і т. ін. На полі ратному бив він ворогів і великих бояр тримав у покорі (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 22); Поміщики,.. захопивши собі всю землю, весь час тримали населення в жорстокій покорі (Павло Тичина, III, 1957, 519).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 37.

Коментарі (0)