ПОКО́РЧИТИСЯ, иться, док. Вигнутися, викривитися в корчах; зсудомитися. Руки [плавця] від утоми боліли, пальці на ногах покорчились (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 252); * Образно. Покорчились у вогні їхні [німецьких танків] чорні хрести (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 62).