ПОКОРЯТИ, яю, яєш, недок., ПОКОРИТИ, рю, риш, док., перех.
1. Силою встановлювати свою владу,
завойовувати країну, місто і т. ін. Імператори [ромеїв],
як павуки, висмоктують всі сили з Єгипта, Азії,
Європи, мріють вони про ще більше, прагнуть покорити
Русь (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 199); Отак вона
[фашистська Німеччина] хотіла покорити, рабинею зробити
на віки Вітчизну нашу (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 209);
//
Примушувати коритися; перемагати. Силі, Що покоряє усіх,
не корюся — самотній і дужий (Микола Зеров, Вибр., 1966, 313);
* Образно. Погасли вечірні огні; Усі спочивають у сні.
Всіх владарка-ніч покорила (Леся Українка, I, 1951, 87).
2. перен. Робити слухняним, опановувати щось, оволодівати чимсь; освоїти що-небудь. Ні! Я покорити її не здолаю, ту пісню безумну, що з туги постала (Леся Українка, I, 1951, 193); Занадто буйне африканське волосся нелегко було покорити паризькому шаблонові (Леся Українка, III, 1952, 711); Слава ж тим, що.. море залізом покорили, повалили гори, скосили ліси і яруги заповнили! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 318); Друже мій, за все сильніша дружба Верховини покорила нам! (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 17).
3. Примушувати коритися своїй волі, своєму
впливові. Вірив [Юр], що покорить собі й цю дівчину, як
покорив свою долю (Гнат Хоткевич, II, 1966, 98); Мені й тепер
трудно розважити, що власне так покорило мене
(Леся Українка, III, 1952, 687);
// чим і без додатка.
Викликати любов, захоплення, довір'я; зачаровувати.
Покоряв і чарував [Олдрідж] мистецтвом своїм кращих
людей Європи. Зачарував і Тараса Шевченка (Олександр Ільченко, Серце
жде, 1939, 271); Партія чекає від творчих працівників
нових значних творів, які покоряли б глибиною і
правдивістю відображення життя, силою ідейного пафосу,
високою художньою майстерністю (Резолюція XXIII з'їзду КПРС..,
1966, 23); Він на горі єдиним поцілунком розбив труну
і щастя оживив, отим єдиним, легким подарунком навік
царівну горду покорив (Леся Українка, I, 1951, 225); Навік
мене ти, Волго, покорила, ввійшла мені у серце назавжди
(Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 258).
Покоряти (покорити) серце чиє — викликати любов
у кого-небудь до себе. [Середа:] Вдруге він уже не
важився покоряти серця відважних трактористок
(Іван Микитенко, I, 1957, 483); Ви, пані, — ангел. Ви покорили
моє серце (Іван Франко, II, 1950, 297); Старий лікар вкрай
покорив серце онука (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 14).