в означеннях
Тлумачення, значення слова «покоряти»:

ПОКОРЯТИ, яю, яєш, недок., ПОКОРИТИ, рю, риш, док., перех.

1. Силою встановлювати свою владу, завойовувати країну, місто і т. ін. Імператори [ромеїв], як павуки, висмоктують всі сили з Єгипта, Азії, Європи, мріють вони про ще більше, прагнуть покорити Русь (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 199); Отак вона [фашистська Німеччина] хотіла покорити, рабинею зробити на віки Вітчизну нашу (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 209);
//  Примушувати коритися; перемагати. Силі, Що покоряє усіх, не корюся — самотній і дужий (Микола Зеров, Вибр., 1966, 313);  * Образно. Погасли вечірні огні; Усі спочивають у сні. Всіх владарка-ніч покорила (Леся Українка, I, 1951, 87).

2. перен. Робити слухняним, опановувати щось, оволодівати чимсь; освоїти що-небудь. Ні! Я покорити її не здолаю, ту пісню безумну, що з туги постала (Леся Українка, I, 1951, 193); Занадто буйне африканське волосся нелегко було покорити паризькому шаблонові (Леся Українка, III, 1952, 711); Слава ж тим, що.. море залізом покорили, повалили гори, скосили ліси і яруги заповнили! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 318); Друже мій, за все сильніша дружба Верховини покорила нам! (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 17).

3. Примушувати коритися своїй волі, своєму впливові. Вірив [Юр], що покорить собі й цю дівчину, як покорив свою долю (Гнат Хоткевич, II, 1966, 98); Мені й тепер трудно розважити, що власне так покорило мене (Леся Українка, III, 1952, 687);
//  чим і без додатка. Викликати любов, захоплення, довір'я; зачаровувати. Покоряв і чарував [Олдрідж] мистецтвом своїм кращих людей Європи. Зачарував і Тараса Шевченка (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 271); Партія чекає від творчих працівників нових значних творів, які покоряли б глибиною і правдивістю відображення життя, силою ідейного пафосу, високою художньою майстерністю (Резолюція XXIII з'їзду КПРС.., 1966, 23); Він на горі єдиним поцілунком розбив труну і щастя оживив, отим єдиним, легким подарунком навік царівну горду покорив (Леся Українка, I, 1951, 225); Навік мене ти, Волго, покорила, ввійшла мені у серце назавжди (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 258).
 Покоряти (покорити) серце чиє — викликати любов у кого-небудь до себе. [Середа:] Вдруге він уже не важився покоряти серця відважних трактористок (Іван Микитенко, I, 1957, 483); Ви, пані, — ангел. Ви покорили моє серце (Іван Франко, II, 1950, 297); Старий лікар вкрай покорив серце онука (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 14).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 38.

Коментарі (0)