ПОКО́ШЕНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
покосити 1 2, 3. Коли покошене сіно лежить у скиртах і
припиняється робота на широких гірських луках, тоді
алтайці святкують (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961,
288); Кубинські повстанці, висадившись із «Гранми»,
потрапили в засідку.. і були покошені кулеметним
воднем (Дмитро Павличко, Пальмова віть, 1962, 97);
// покошено, безос.
присудк. сл. На всіх долинках покошено сіно (Іван Франко, IV,
1950, 387); Проса покошено. Спустіло тихе поле
(Максим Рильський, I, 1956, 34).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 41.
ПОКО́ШЕНИЙ 2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покосити 2. Вона вперше побачила пил на лампочці і трохи, покошений килимок над ліжком (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 52).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 41.