ПОКРА́ПАНИЙ, ПОКРА́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покрапати 2, 3. Поклав [Богдан] перед нею її недбало скручені, покрапані парковими дощами конспекти (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 4); Ось вона полоще батькову сорочку, покроплену де-не-де незмиваними плямами мазуту (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 18); Можна було сісти на молодій, ще не запиленій пилюкою траві, рясно покрапаній наївними жовтенькими квітами (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 4); Пвкраплене ластовинням обличчя хлопчини було зосередженим і серйозним (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 6).