Словник української мови

ПОКРАШЕНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покрасити1. В світлиці в його так прибрано, що хоч і станового, то не сором приняти [прийняти]:.. стільці чорним покрашені, по стінах малюнки (Борис Грінченко, II, 1963, 313); Обличчя полісовщика схоже на покрашену лушпинням цибулі писанку (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 89);
//  покрашено, безос. присудк. сл. В кімнатах у нас було гарно: вичищено, вилощено, покрашено (Марко Вовчок, I, 1955, 258).

ПОКРАШЕНИЙ 2, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до покрасити 2.  * Образно. Зв'яне краса твоя десь під барканами, Ще докопає зима, І незабаром, покрашена ранами, Згинеш під тином сама (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 105).