ПОКРА́ЩАТИ, аю, аєш, док. Стати кращим;
поліпшитися. [Мавка:] Ти сам для мене світ, миліший,
кращий, ніж той, що досі знала я, а й той покращав,
відколи ми поєднались (Леся Українка, III, 1952, 215); Все в
хаті покращало, поніжнішало і набрало зовсім іншого
вигляду (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 264);
// кому, безос. Стати
кращим (перев. про стан здоров'я). Як же Ви почуваєте
тепер себе? Чи помогло Вам пробування в санаторії,
чи хоч трохи покращало Вам? (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 255);
На четвертий день хлопчикові ніби покращало, і він
заснув спокійно: не вередував, не плакав (Іван Кочерга, Зол.
грамота, 1960, 344);
// Стати вродливішим, гарнішим,
набути кращого вигляду. Микола поздоровшав на чистому
морському повітрі й покращав (Нечуй-Левицький, II, 1956, 230);
Улька ніби підросла, покращала в своєму новому вбранні
(Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 70).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 43.