ПОКРІПЛЯ́ЮЧИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. теп. ч. до
покріпляти;
// у знач. прикм. Хома за хвилю одержав
бляшанку з покріпляючим напоєм (Степан Ковалів, Тв., 1958, 41).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 51.
ПОКРІПЛЯ́ЮЧИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. теп. ч. до
покріпляти;
// у знач. прикм. Хома за хвилю одержав
бляшанку з покріпляючим напоєм (Степан Ковалів, Тв., 1958, 41).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 51.