ПОКРОПИТИ, кроплю, кропиш; мн. покроплять; док.
1. перех. і без додатка. Обдати кого-, що-небудь
бризками, дрібними краплями; побризкати. Дринесли
води. Андрійка покропили, і він ожив (Іван Франко, V, 1951,
19); Сопів ковальський міх, тріскотіло вугілля, а коваль
старий ще віхтиком покропив його водою (Андрій Головко, II,
1957, 15); * Образно. Осінь покропила ліси жовтими
цятками, наче витерла об їх шорстку гриву
забруднений кадмієм пензель (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 269);
* У порівняннях. Свіжий весняний цвіт [абрикоса] впав на
гаряче лице і неначе покропив його холодною росою
(Нечуй-Левицький, VI, 1966, 77);
// заст. Виконуючи релігійний
обряд, побризкати кого-, що-небудь водою, яка
вважається свяченою. Пообідали, позапрягали вози, батюшка
одсвятив воду, покропив Тихона, синів, батраків і вози,
та й рушили (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 133).
♦ Ні одна сльоза не покропила кого, чого — ніхто
не заплакав за кимсь, чимсь. Скинули Марину на візок,
і ніхто не знав, де її могила; ні одна сльоза не покропила
її (Нечуй-Левицький, I, 1956, 115); Покропити кров'ю (потом,
слізьми і т. ін.) що — здобути, подолати щось
важкою працею, переборенням великих труднощів.
2. перех., перен., розм. Нанести удари, побити. [Семен:] Прикажчик хотів нас покропити різками за те, що телят упустили в шкоду (Марко Кропивницький, I, 1958, 108); — Наче стріляють десь?.. — Не бійся! То наші.. Там ешелони з [ворожими] танками, і в парку багато нових танків. Нехай їх покроплять трохи! (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 279).
3. перех., перен., розм. Випити чого-небудь спиртного з якоїсь нагоди. — Таку чудову одежу варт покропити, — сказала. Марія і принесла з хижки пляшку горілки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 405); Нашу дружбу ми покропили в ресторані «Говерла», розпивши пляшку білого «Столового» (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 8); [Барабаш:] Прошу всіх на келих вина. Треба ж покропити цей шедевр (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 44).
4. тільки 3 ос., неперех., рідко. Крапати якийсь час (про дощ). Чи покропить дощ?