в означеннях
Тлумачення, значення слова «покручений»:

ПОКРУ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до покрутити 3, 4. Збуджені раптом з холодного сну, дзвони хрипло кричали і гнали вперед вузлуваті фігури, покручені непомірною працею (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 86); Очі її [жінки] зробились злі, колючі, налились кров'ю, загорілі спрацьовані і ревматизмом покручені руки стали подібними до лап хижої птиці (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 45); Старий, спираючись на костур, ледве волік до церкви покручені простудою ноги (Михайло Стельмах, I, 1962, 459); На згарищі лише валялася бита червона цегла, покручена вогнем іржава бляха та попіл (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 161); Колосковими хвилями переливаються жита; засмуглявіли червоні, покручені бурями пшениці... (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 90);
//  у знач. прикм. Всі ті одламані ніжки, покручені спинки, черепки під ногами, шматки паперу, пустка руїни — будили ще більшу жадобу нищить, ламати, бити (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 88); З фронтального боку балкони вже давно були зруйновані, на їх місці стирчав тільки покручений метал (Олесь Гончар, III, 1959, 256); Особливо чомусь їй припало до вподоби оте покручене калічкувате ярча, що й досі було при їхній отарі (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 322);
//  у знач. прикм., перен. Перекручений, спотворений. І поки-то дитина освоїлась.. з мовою чужою!.. І як дитина покалічить мозок покрученими образами! (Нечуй-Левицький, I, 1950, 175);
//  покручено, безос. присудк. сл. Наче й годують їх [птахів] добре, а все ж чогось їм бракує в штучних умовах парку. В лебедів-кликунів шиї покручено, поставлено свердлом (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 206).

2. у знач. прикм. Зроблений, виготовлений крутінням.

3. у знач. прикм. Непрямий, звивистий, з багатьма поворотами, вигипами (про дорогу, річку і т. ін.). Недалеко од Вогуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори (Нечуй-Левицький, II, 1956, 263); В'ється степова дорога безконечна, покручена, запетльована, як слід хижого звіра (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 282); Покручений, в'юнкий Збруч проліг українською землею, мов огненна блискавиця, розколовши її навпіл (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 33);
//  перен. Суперечливий; складний. Зараз, згадуючи про все своє навчання, я дивуюсь, яким неправильним, покрученим і неощадливим був мій життєвий шлях (Олександр Довженко, I, 1958, 17).

4. у знач. прикм. Який має неправильну форму; скривлений у багатьох місцях. — Гляньте на цього гіганта, — показав Бунч на чудернацьке дерево з покрученим стовбуром (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 159); — Завидно мені стало, що в Докії такі гарні буряки, а в нас дрібні й покручені (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 93); Строкарі дістають свої копійки, в складчину беруть горілку і покручену, з гнилими черевцями тараню (Михайло Стельмах, I, 1962, 195);  * У порівняннях. Цього заматерілого пройду вже не вирівняєш — він немов покручений корч старої верби заліг на стежці власної дитини... (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 273);
//  Який має дугоподібну чи гвинтоподібну форму. Рудий баранець похилився, неначе На нього [Семипальця] націлив покручений ріг... (Леонід Первомайський, II, 1958, 380);
//  Перекручений у багатьох місцях. Стьопа з'явився звідкілясь.., тягнучи покручений шланг (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 11);
//  Із загнутими кінцями, скручений. Під ногами шелестіли цілі замети сухого покрученого листя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 57).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 54.

Коментарі (0)