ПОКРУТИТИ, учу, утиш.
1. перех. і неперех. Док.
до крутити 1, 3. Натиснув [Марко] обома руками ключ.
Він не повертався. Тоді він заклав у дірочку ключа
невеличкий шворник і спробував знову покрутити (Іван Микитенко,
II, 1957, 325); Мишупя уявляв собі, що він на заводі,
ось зараз покрутить хтось вимикача, і освітлиться
величезний цех (Юрій Яновський, II, 1954, 146).
Покрутити головою — заперечити що-небудь
порухом голови з сторони в сторону. Страшнувато? —
запитав Черниш. — Ні, — боєць покрутив головою
(Олесь Гончар, III, 1959, 37); Іван з глибоким недовір'ям подивився
на Гната й заперечливо покрутив головою (Степан Чорнобривець,
Визволена земля, 1959, 20); Покрутити носом — виразити
незадоволення. — Од мене прикинь дулю отцю
благочинному, а другу госпожі благочинній, — сказала Оникія
Степанівна. — Отець Харитін тільки носом покрутив
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 92); — Ну-ну, це не архів, а
мертвецька якась, — покрутив носом Василь Панкратов
(Олесь Донченко, II, 1956, 10).
2. док., перех. і неперех. Крутити (у 1—3, 5—7 знач.)
якийсь час. Онися заплющила очі, розвела пальці обох
рук, потім покрутила палець кругом пальця й загадала,
чи приїде, чи не приїде [Моссаковський] (Нечуй-Левицький, III,
1950, 34); Чепіга взяв трубку, покрутив ручку, попросив
відділ освіти (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 207); Стаха..
покрутила книжку в руках, розкрила, подивилась на
шрифт і.. віддала (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 384); Він
багатозначно покрутив пальцем біля лоба (Олесь Донченко, VI,
1957, 9); Вітер піднімав з землі кленове і дубове листя,
покрутивши на місці, жбурляв угору (Юрій Мушкетик, День..,
1967, 98); Він покрутив довгі вуса, погладив широченьке
пузце (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 92).
♦ Покрутити голову кому — закохавши в себе,
дурити когось, збивати з лантелику якийсь час. —
Покрутиш одній дівчині голову, а тоді іншій бісики
пускаєш (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 222); Покрутити мізками —
добре думати, мізкувати якийсь час. — А чого тут
думати мені? Це ти вже краще покрути мізками.., —
перебив її Плачинда (Михайло Стельмах, I, 1962, 311).
3. док., перех. Крутячи, призвести до втрати
попереднього вигляду; скрутити все або багато
чого-небудь. Я бачив, як вітер березку зломив: Коріння
порушив, гілля покрутив... (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956,
150);
// Зробити спотвореним. Роки, весняна вільгість,
осінні хлющі і тумани спочатку покрутили руки, а
потім і ноги старого (Михайло Стельмах, I, 1962, 43);
// безос. Щось
іде — таке.., що й глянути гидко: на одно око сліпе,
вид йому покрутило та повертіло (Анатолій Свидницький, Люборацькі,
1955, 150); — Бач, як ноженята йому [ягняті]
покрутило (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 6);
// перен. Морально
скалічити;
// безос. Як дочка, допоможи йому, борись за
свого батька, за те, щоб він піднявся, якщо його погнуло
та покрутило (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 265).
4. док., перех. Скручуючи, згортаючи що-небудь,
виготовити все або багато чогось. Всі покрутили
цигарки «солідні» й до книжок узялися (Андрій Головко, .1, 1957,
147).
♦ Покрутити голови кому — закохати в себе
багатьох. [Пшеменський (підходить до неї):]
Я гадаю, що пані зовсім покрутила голови всім
ніжинським паничам (Іван Кочерга, I, 1956, 42).