ПОКРУЖИ́ТИ, ружу, ружиш, док. Кружити якийсь час. Покружив я, покружив коло хати та й натрапив на стежку до греблі (Марко Вовчок, VI, 1956, 261); З неба хмаркою промчиться [травень] В буйних порослях пшениці, В яблуневому гіллі Пошумує та покружить, — І дощем рясним та дужим Припадає до землі (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 26).