ПОКРИШИ́ТИСЯ, ришиться, док. Розділитися,
роздрібнитися на маленькі частинки. — Павло відібрав
[у Гринька] ковбасу та по зубах, та по зубах! Ковбаса
груба, тверда, а однако [однак] покришилася на дрібні
шматочки (Лесь Мартович, Тв., 1954, 339);
// Видалитися
частинами. Мені вже зуби всенькі покришились, Зостались
темнії пеньки... (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 124).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 50.