в означеннях
Тлумачення, значення слова «покривати»:

ПОКРИВАТИ, аю, аєш, недок., ПОКРИТИ, ию, иєш, док., перех.

1. Накривати, закривати чимсь зверху кого-, що-небудь. — Дощик. Та, далебі, й гарненький, — радів Хома, сяючи очима, і навіть не покривав себе шматочком брезенту (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 84); Олена Іванівна одяглась у блакитне шерстяне плаття, покрила плечі тонким кашеміровим платком (Панас Мирний, III, 1954, 82); Поки Михайло вмивався надворі, мати й стіл покрила скатертиною і наставила всього (Микола Зарудний, Світло, 1961, 68);  * Образно. І літо минуло, і осінь приспіла, І листям пожовклим всі стежки покрила (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 250);
//  Робити покрівлю, дах на чому-небудь. — Дивуюсь: нащо ви по-городському свою кам'яницю склом покриваєте? (Михайло Стельмах, I, 1962, 107); У кутку дід.. заплів хижку з лози, Михайло покрив її соломою гарно, а Маруся промела коло дверей (Марко Вовчок, I, 1955, 381);
//  Утворювати якесь покриття, служити, бути таким покриттям. Дужі гілляки в цвілих кордубатих узлах покривали зверху місцину шатром (Павло Тичина, I, 1957, 240);
//  Оббивати, обкладати, обшивати і т. ін. що-небудь чимсь; бути оббивкою, обкладкою, обшивкою тощо. В день врожаю так і сяк Змайстрував їжак вітряк; Стіни дранкою покрив, Крила з лубу поробив (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 71); Все робив Василь своїми руками — і хату обклав цеглою, і сарай збудував, черепицею дах покрив (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 73); Білий мармур лежав скрізь, покриваючи могили (Юрій Яновський, II, 1958, 75);
//  Надівати щось (на голову), зав'язувати чим-небудь (голову). Нарядила [жінка] Оксану у своє жіноче і голову покрила (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 455); Христя.. зникла в темних сінях. А за нею й Панько, — в одній руці держачи пояс, а другою поспішаючи покрити голову шапкою (Панас Мирний, III, 1954, 125).
Земля (могила) покриває (покрила) кого, нар.-поет. — хтось похований у землі (в могилі). Над берегом є там крутая гора, На ній бовваніє самотня могила; Усі її знають — старі й дітвора: Земля Кобзаря там навіки покрила (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 246); Покривати (покрити) голову (голівку, косу і т. ін.), етн., заст. — виходити заміж. — Ховайся, ховайся, дівчино! Час тобі скидати квітки та покривати голову хусткою! — крикнув Василь і пішов вулицею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 80); Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку (Номис, 1864, № 493); Покривати (покрити) молоду, етн., заст. — у весільному обряді — надівати на голову молодої убір заміжньої жінки. І отець, і мати Виряджають молодую в церкву — покривати (Українські поети-романтики.., 1968, 568); Покрий мене, сира земля — уживається для вираження бажання вмерти. — Покрий мене, сира земля, нехай я не бачу!.. (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 459).

2. Наносити на якусь поверхню шар чого-небудь; лягати шаром на якусь поверхню. Всюди все чистили, вимітали й покривали фарбами (Яків Баш, Вибр., 1948, 250); Бетонярі покривали скелю цементним розчином, втираючи його в скелю дротяними щітками (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 197);  * Образно. Іван Франко писав, що доля була жорстока до великого Кобзаря ціле життя, та не покрила іржею золота його душі (Вітчизна, 3, 1969, 199);
//  Прикрашати чим-небудь якусь поверхню, обробляючи її; служити, бути прикрасою такої поверхні. Покривати обкладинку книжки візерунками; Двері покривала художня різьба.

3. Устеляти собою якусь поверхню. Білий чистий сніг покривав дахи, галуззя дерев (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 106); Пилюка, пахкаючи з-під коліс, покривала Оксенові чоботи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 74); І дах, похилений до сну, І твій рукав, моя хороша, Зірчаста покрива пороша (Максим Рильський, Поеми, 1957, 149); Паморозь розкішним мереживом покрила нерухомі дерева (Михайло Стельмах, I, 1962, 274);
//  Рости на поверхні чого-небудь. Він був без одежі. М'яке темне волосся покривало все його тіло (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 348); З дна росте морська трава, Яка весь берег покрива: Густа, зелена і стрімка... (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 103); Всю долину покрив квіток весняних цілий ліс (Леся Українка, I, 1951, 225).

4. Затягувати, огортати, охоплювати собою кого-, що-небудь. З яру Встає пожар, і диму хмара Святеє сонце покрива (Тарас Шевченко, II, 1963, 86); Де-не-де в небі мерехтять зорі, і важкий туман покриває будівлі (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 70); Ой, ти, човнику, два весла! Все вечірня покрила мла (Сто пісень для молоді, 1946, 194); Дивиться мати, а він озирнеться, помахає рукою і йде собі далі за возом. Ось уже покрила його пилюка, і не розбере мати — бачить вона свого сина за тією завісою чи то тільки привиджується їй? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 49);  * Образно. Відразу чогось засмутився, Аж чорна хмара чоло покрила (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 428);
//  Закривати, накривати кого-, що-небудь, затуляючи собою. Вербочко густенька! розпусти своє листячко ще густіш, покрий нас, як з милим зійдемося (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 438); Колгоспну пасіку в долині Густих садів покрила тінь (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 61);
//  перен., заст. Захищати, уберігати кого-небудь. [Богомолка:] Нехай великий пророк покриє тебе своєю ласкою! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 452); [Матушка гуменя:] Покрий, свята пречисто, її немощну душу своїм покровом святим! (Панас Мирний, V, 1955, 72).
 Ніч (нічка, тьма, темрява і т. ін.) покриває (покриє, покрила) кого, що — ніч (нічка, тьма, темрява і т. ін.) робить невидимим, ховає кого-, що-небудь. Вінок той ясніє то цілим сузір'ям, то окремими іскрами, далі тьма і його покриває (Леся Українка, III, 1952, 223); Чорна баба — нічка темна: Із давніх-давен Покриває все на світі, Як погасне день (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 198); Тільки ніч покриє всі дороги, віла йде попід темничні мури (Леся Українка, I, 1951, 390).
Покривати (покрити) забуттям кого, що — забувати, не згадувати кого-, що-небудь. Ні... Кожний умира, і ряд віків Його без жалю забуттям покриє (Володимир Самійленко, I, 1958, 83); Покривити (покрити) славою кого, що — робити кого-, що-небудь знаменитим; прославляти. Глянь — від краю та до краю Ліс, поля квітучі, Себе славою покрили Колгоспи могучі (Українські народні думи.., 1955, 392); Невмирущою славою покрили свої імена багато безсмертних синів [нашого] народу (Олександр Довженко, III, 1960, 57); Покривати (покрити) соромом (ганьбою і т. ін.) кого, що — осоромлювати, ганьбити кого-, що-небудь. На старість йому сиву голову таким соромом син покрив, перед усіма людьми і його, і ввесь рід ізганьбив!.. (Борис Грінченко, II, 1963, 256); — Такого командира не підведуть [солдати]. Скоріше помруть, а не покриють себе ганьбою (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 486).

5. Заповнювати чим-небудь або собою якийсь простір; густо всівати чим-небудь або собою якусь поверхню; утворювати що-небудь на поверхні чогось в багатьох місцях. Часом неприємно вражала вітрина, де новий чорний оксамит покривали годинники, брошки, шпильки і персні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 404); Темрява геть розступилася, далеко відкривши контури берегових круч і — зовсім близько — густе пакілля численних дротяних загорож, що покривало все узбережжя (Олесь Гончар, II, 1959, 418); Дощ, як з відра, линув на землю — і зразу покрив її калюжами (Панас Мирний, I, 1954, 343); Мирні зорі все покрили небо (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 182);
//  Проступаючи на поверхні, поширюватися по обличчю, тілу і т. ін. Вона була глибоко, тяжко ображена, серце їй стукотіло, густа краска покривала вид (Леся Українка, III, 1952, 529); Невеличкий ружинець [рум'янець] покрив її білі щоки (Панас Мирний, IV, 1955, 174);
//  З'являтися на шкірі (про зморшки). Його низьке чоло, що забігало у заросль волосся, як мілке плесо у лози, покрили зморшки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 369).
Покривати (покрити) поцілунками див. поцілунок.

6. Оплачувати, відшкодовувати що-небудь чимсь. Спектакль сприймали дуже добре, але публіки на нього ходило мало. Зал лишався незаповнений, нічим було покривати накладні видатки (Минуле українського театру, 1953, 165); Різниця в видатках буде невелика, рублів на 10, а се дурниця, щось намалюєте тут і покриєте лишок видатків (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 414); Щоб покрити брак, потрібно було стільки зусиль, коштів, що їх не відробити не лише одній Надійці, а й усій бригаді за цілий рік (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 231);
//  Забезпечувати чим-небудь у потрібному розмірі, обсязі, у потрібній кількості і т. ін. Виробництво сталі повинно цілком покривати зростаючі потреби народного господарства відповідно до досягнутого на той час рівня технічного прогресу (Програма КПРС, 1961, 61); Підраховано, що, використовуючи парафіни нафти, можна цілком покрити дефіцит білка на всій нашій планеті (Знання та праця, II, 1967, 19);
//  перен. Спокутувати чимсь свою провину, недобрий вчинок і т. ін. — Може, — дума [Оксана] собі, — і справді коли-небудь він схаменеться і покриє свій гріх? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 454).

7. розм. Приховувати чий-небудь поганий вчинок, злочин і т. ін., не видавати когось. [Хуса:] Вгамуйся і рада будь, що не тягну тебе на суд за марнотратство і перелюб, а покриваю все для честі дому! (Леся Українка, III, 1952, 165); [Аркадій:] Ви знаєте, що я приятель Платона, але покривати його весь час не можу (Олександр Корнійчук, I, 1955, 120); — Марта, щоб покрити мене перед мамою, взяла мою вину на себе (Панас Мирний, IV, 1955, 348);
//  чим і без додатка. Приховувати що-небудь взагалі (справи, обставини, почуття і т. ін.). — Ну, розкажіть мені найдокладніше все, як там було, — нічого не покривайте, — допитувався інспектор (Степан Васильченко, I, 1959, 138); Веселенько обізвалась вона до Грицька, щоб покрити усміхом свій недавній смуток (Панас Мирний, I, 1949, 277); — Та й землю ж церковному причету доведеться нарізати. А можна б усе тишком-нишком покрити (Михайло Стельмах, I, 1962, 357).

8. Проходити під час руху (якусь відстань). Ракети зможуть, піднімаючись у космос, покривати величезні відстані за дуже короткий час (Наука і життя, 8, 1958, 15); Сорок кілометрів, що ми вчора їхали цілий день, сьогодні покрили за дві години (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 105); Метнулись підострожені коні. На льоту покрили віддаль, що розділяла обох противників (Яків Качура, Вибр., 1953, 18).

9. Перевершувати чим-небудь інших, переважати у чомусь, перемагати кого-, що-небудь. Отець Кралевич, забравши голос, покривав усіх своєю вимовністю, дивував ерудицією (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 16); Так розбагатів, вже і багатого брата покрив (Словник Грінченка);  * Образно. Спочатку гра його сумна, як зимовий вітер, як жаль про щось загублене й незабутнє, але хутко переможний спів кохання покриває тугу (Леся Українка, III, 1952, 268);
//  Заглушати якісь звуки, голоси, запахи і т. ін. Хор цвіркунів м'яко сюрчав у сухій траві, а один з них, покриваючи есе, дзвінко тягнув свою ноту, наче між землею і небом, понад застиглим морем, снувалась й дзвеніла безконечна срібна струна (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 301); Крики гайвороння покривали всі інші голоси надвечірнього степу (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 38); — Хлопці, не кричіть, — покрив усі голоси Оксен (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 119);
//  Заглушати якісь почуття, думки, враження і т. ін. Вона стане матір'ю, обсядуть її діти, щоденні турботи, мов грузьке болото, зассуть її, і гнила твань дрібниць покриє всі надії (Петро Колесник, Терен.., 1959, 362);
//  Відгукуватися певним чином на що-небудь (криками, оплесками і т. ін.). На трибуні сталевар Магнітки Захаров. Великою гідністю радянської людини пройняте його слово.. Зал кілька разів покриває його слова оплесками (Павло Тичина, III, 1957, 398).

10. перев. док., розм. Вилаяти кого-небудь. — Я страшенно люблю читати, — казав я, — різні книжки. Та нащі хлопці, язви їхню душу, ніяк не дають читати, доки їх не покриєш... — я закашлявся, видумуючи, як би делікатно закінчити (Юрій Яновський, II, 1958, 70).

11. спец. Спаровувати (самку з самцем);
//  Запліднювати. При виведенні цієї породи у нас застосовували, головним чином, метод поглинального схрещування, покриваючи вивідними брабансонськими жеребцями кобил, одержаних внаслідок складного схрещування з іншими породами (Конярство, 1957, 38).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 44.

Коментарі (0)