ПОКРИВАТИ, аю, аєш, недок., ПОКРИТИ, ию, иєш, док., перех.
1. Накривати, закривати чимсь зверху
кого-, що-небудь. — Дощик. Та, далебі, й гарненький, —
радів Хома, сяючи очима, і навіть не покривав себе
шматочком брезенту (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 84); Олена Іванівна
одяглась у блакитне шерстяне плаття, покрила плечі
тонким кашеміровим платком (Панас Мирний, III, 1954, 82);
Поки Михайло вмивався надворі, мати й стіл покрила
скатертиною і наставила всього (Микола Зарудний, Світло, 1961,
68); * Образно. І літо минуло, і осінь приспіла, І листям
пожовклим всі стежки покрила (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 250);
// Робити покрівлю, дах на чому-небудь. — Дивуюсь:
нащо ви по-городському свою кам'яницю склом
покриваєте? (Михайло Стельмах, I, 1962, 107); У кутку дід.. заплів
хижку з лози, Михайло покрив її соломою гарно, а
Маруся промела коло дверей (Марко Вовчок, I, 1955, 381);
//
Утворювати якесь покриття, служити, бути таким
покриттям. Дужі гілляки в цвілих кордубатих узлах покривали
зверху місцину шатром (Павло Тичина, I, 1957, 240);
// Оббивати,
обкладати, обшивати і т. ін. що-небудь чимсь; бути
оббивкою, обкладкою, обшивкою тощо. В день врожаю
так і сяк Змайстрував їжак вітряк; Стіни дранкою
покрив, Крила з лубу поробив (Михайло Стельмах, Колосок..,
1959, 71); Все робив Василь своїми руками — і хату
обклав цеглою, і сарай збудував, черепицею дах покрив
(Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 73); Білий мармур лежав
скрізь, покриваючи могили (Юрій Яновський, II, 1958, 75);
// Надівати щось (на голову), зав'язувати чим-небудь
(голову). Нарядила [жінка] Оксану у своє жіноче і голову
покрила (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 455); Христя.. зникла в
темних сінях. А за нею й Панько, — в одній руці
держачи пояс, а другою поспішаючи покрити голову шапкою
(Панас Мирний, III, 1954, 125).
♦ Земля (могила) покриває (покрила) кого,
нар.-поет. — хтось похований у землі (в могилі). Над
берегом є там крутая гора, На ній бовваніє самотня могила;
Усі її знають — старі й дітвора: Земля Кобзаря там
навіки покрила (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 246); Покривати
(покрити) голову (голівку, косу і т. ін.), етн., заст. —
виходити заміж. — Ховайся, ховайся, дівчино! Час тобі
скидати квітки та покривати голову хусткою! —
крикнув Василь і пішов вулицею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 80);
Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку (Номис,
1864, № 493); Покривати (покрити) молоду, етн.,
заст. — у весільному обряді — надівати на голову
молодої убір заміжньої жінки. І отець, і мати
Виряджають молодую в церкву — покривати (Українські поети-романтики.., 1968, 568); Покрий мене, сира земля —
уживається для вираження бажання вмерти. — Покрий
мене, сира земля, нехай я не бачу!.. (Квітка-Основ'яненко, II, 1956,
459).
2. Наносити на якусь поверхню шар чого-небудь;
лягати шаром на якусь поверхню. Всюди все чистили,
вимітали й покривали фарбами (Яків Баш, Вибр., 1948, 250);
Бетонярі покривали скелю цементним розчином,
втираючи його в скелю дротяними щітками (Гордій Коцюба, Нові
береги, 1959, 197); * Образно. Іван Франко писав, що
доля була жорстока до великого Кобзаря ціле життя,
та не покрила іржею золота його душі (Вітчизна, 3, 1969,
199);
// Прикрашати чим-небудь якусь поверхню,
обробляючи її; служити, бути прикрасою такої поверхні.
Покривати обкладинку книжки візерунками; Двері
покривала художня різьба.
3. Устеляти собою якусь поверхню. Білий чистий
сніг покривав дахи, галуззя дерев (Наталія Кобринська, Вибр., 1954,
106); Пилюка, пахкаючи з-під коліс, покривала Оксенові
чоботи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 74); І дах, похилений до сну,
І твій рукав, моя хороша, Зірчаста покрива пороша
(Максим Рильський, Поеми, 1957, 149); Паморозь розкішним
мереживом покрила нерухомі дерева (Михайло Стельмах, I, 1962,
274);
// Рости на поверхні чого-небудь. Він був без
одежі. М'яке темне волосся покривало все його тіло
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 348); З дна росте морська
трава, Яка весь берег покрива: Густа, зелена і
стрімка... (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 103); Всю
долину покрив квіток весняних цілий ліс (Леся Українка, I, 1951,
225).
4. Затягувати, огортати, охоплювати собою кого-,
що-небудь. З яру Встає пожар, і диму хмара Святеє
сонце покрива (Тарас Шевченко, II, 1963, 86); Де-не-де в небі
мерехтять зорі, і важкий туман покриває будівлі (Натан Рибак,
Що сталося.., 1947, 70); Ой, ти, човнику, два весла!
Все вечірня покрила мла (Сто пісень для молоді, 1946, 194);
Дивиться мати, а він озирнеться, помахає рукою і йде
собі далі за возом. Ось уже покрила його пилюка, і не
розбере мати — бачить вона свого сина за тією завісою
чи то тільки привиджується їй? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
49); * Образно. Відразу чогось засмутився, Аж чорна
хмара чоло покрила (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 428);
//
Закривати, накривати кого-, що-небудь, затуляючи собою.
Вербочко густенька! розпусти своє листячко ще густіш,
покрий нас, як з милим зійдемося (Квітка-Основ'яненко, II, 1956,
438); Колгоспну пасіку в долині Густих садів покрила
тінь (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 61);
// перен., заст.
Захищати, уберігати кого-небудь. [Богомолка:]
Нехай великий пророк покриє тебе своєю ласкою! (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 452); [Матушка гуменя:] Покрий,
свята пречисто, її немощну душу своїм покровом
святим! (Панас Мирний, V, 1955, 72).
Ніч (нічка, тьма, темрява і т. ін.) покриває
(покриє, покрила) кого, що — ніч (нічка, тьма, темрява
і т. ін.) робить невидимим, ховає кого-, що-небудь.
Вінок той ясніє то цілим сузір'ям, то окремими іскрами,
далі тьма і його покриває (Леся Українка, III, 1952, 223);
Чорна баба — нічка темна: Із давніх-давен Покриває
все на світі, Як погасне день (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 198);
Тільки ніч покриє всі дороги, віла йде попід темничні
мури (Леся Українка, I, 1951, 390).
♦ Покривати (покрити) забуттям кого, що —
забувати, не згадувати кого-, що-небудь. Ні... Кожний
умира, і ряд віків Його без жалю забуттям покриє
(Володимир Самійленко, I, 1958, 83); Покривити (покрити) славою кого,
що — робити кого-, що-небудь знаменитим;
прославляти. Глянь — від краю та до краю Ліс, поля квітучі,
Себе славою покрили Колгоспи могучі (Українські народні думи..,
1955, 392); Невмирущою славою покрили свої імена
багато безсмертних синів [нашого] народу (Олександр Довженко, III,
1960, 57); Покривати (покрити) соромом (ганьбою
і т. ін.) кого, що — осоромлювати, ганьбити кого-,
що-небудь. На старість йому сиву голову таким
соромом син покрив, перед усіма людьми і його, і ввесь рід
ізганьбив!.. (Борис Грінченко, II, 1963, 256); — Такого командира
не підведуть [солдати]. Скоріше помруть, а не
покриють себе ганьбою (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959,
486).
5. Заповнювати чим-небудь або собою якийсь
простір; густо всівати чим-небудь або собою якусь
поверхню; утворювати що-небудь на поверхні чогось в
багатьох місцях. Часом неприємно вражала вітрина, де
новий чорний оксамит покривали годинники, брошки,
шпильки і персні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 404); Темрява геть
розступилася, далеко відкривши контури берегових круч
і — зовсім близько — густе пакілля численних дротяних
загорож, що покривало все узбережжя (Олесь Гончар, II, 1959,
418); Дощ, як з відра, линув на землю — і зразу покрив
її калюжами (Панас Мирний, I, 1954, 343); Мирні зорі все
покрили небо (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 182);
// Проступаючи
на поверхні, поширюватися по обличчю, тілу і т. ін.
Вона була глибоко, тяжко ображена, серце їй
стукотіло, густа краска покривала вид (Леся Українка, III, 1952, 529);
Невеличкий ружинець [рум'янець] покрив її білі щоки
(Панас Мирний, IV, 1955, 174);
// З'являтися на шкірі (про
зморшки). Його низьке чоло, що забігало у заросль
волосся, як мілке плесо у лози, покрили зморшки (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 369).
♦ Покривати (покрити) поцілунками див. поцілунок.
6. Оплачувати, відшкодовувати що-небудь чимсь.
Спектакль сприймали дуже добре, але публіки на нього
ходило мало. Зал лишався незаповнений, нічим було
покривати накладні видатки (Минуле українського театру, 1953,
165); Різниця в видатках буде невелика, рублів на 10,
а се дурниця, щось намалюєте тут і покриєте лишок
видатків (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 414); Щоб покрити брак,
потрібно було стільки зусиль, коштів, що їх не
відробити не лише одній Надійці, а й усій бригаді за цілий
рік (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 231);
// Забезпечувати
чим-небудь у потрібному розмірі, обсязі, у потрібній
кількості і т. ін. Виробництво сталі повинно цілком
покривати зростаючі потреби народного господарства
відповідно до досягнутого на той час рівня технічного
прогресу (Програма КПРС, 1961, 61); Підраховано, що,
використовуючи парафіни нафти, можна цілком
покрити дефіцит білка на всій нашій планеті (Знання та праця,
II, 1967, 19);
// перен. Спокутувати чимсь свою
провину, недобрий вчинок і т. ін. — Може, — дума
[Оксана] собі, — і справді коли-небудь він схаменеться і
покриє свій гріх? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 454).
7. розм. Приховувати чий-небудь поганий вчинок,
злочин і т. ін., не видавати когось. [Хуса:] Вгамуйся
і рада будь, що не тягну тебе на суд за марнотратство
і перелюб, а покриваю все для честі дому! (Леся Українка,
III, 1952, 165); [Аркадій:] Ви знаєте, що я
приятель Платона, але покривати його весь час не можу
(Олександр Корнійчук, I, 1955, 120); — Марта, щоб покрити мене
перед мамою, взяла мою вину на себе (Панас Мирний, IV, 1955,
348);
// чим і без додатка. Приховувати що-небудь
взагалі (справи, обставини, почуття і т. ін.). — Ну,
розкажіть мені найдокладніше все, як там було, — нічого
не покривайте, — допитувався інспектор (Степан Васильченко, I, 1959,
138); Веселенько обізвалась вона до Грицька, щоб
покрити усміхом свій недавній смуток (Панас Мирний, I,
1949, 277); — Та й землю ж церковному причету
доведеться нарізати. А можна б усе тишком-нишком
покрити (Михайло Стельмах, I, 1962, 357).
8. Проходити під час руху (якусь відстань). Ракети зможуть, піднімаючись у космос, покривати величезні відстані за дуже короткий час (Наука і життя, 8, 1958, 15); Сорок кілометрів, що ми вчора їхали цілий день, сьогодні покрили за дві години (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 105); Метнулись підострожені коні. На льоту покрили віддаль, що розділяла обох противників (Яків Качура, Вибр., 1953, 18).
9. Перевершувати чим-небудь інших, переважати у
чомусь, перемагати кого-, що-небудь. Отець Кралевич,
забравши голос, покривав усіх своєю вимовністю,
дивував ерудицією (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 16); Так
розбагатів, вже і багатого брата покрив (Словник Грінченка);
* Образно. Спочатку гра його сумна, як зимовий вітер,
як жаль про щось загублене й незабутнє, але хутко
переможний спів кохання покриває тугу (Леся Українка, III,
1952, 268);
// Заглушати якісь звуки, голоси, запахи і т. ін.
Хор цвіркунів м'яко сюрчав у сухій траві, а один з
них, покриваючи есе, дзвінко тягнув свою ноту, наче між
землею і небом, понад застиглим морем, снувалась й
дзвеніла безконечна срібна струна (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 301);
Крики гайвороння покривали всі інші голоси
надвечірнього степу (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 38); —
Хлопці, не кричіть, — покрив усі голоси Оксен (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 119);
// Заглушати якісь почуття, думки,
враження і т. ін. Вона стане матір'ю, обсядуть її діти,
щоденні турботи, мов грузьке болото, зассуть її, і гнила
твань дрібниць покриє всі надії (Петро Колесник, Терен.., 1959,
362);
// Відгукуватися певним чином на що-небудь
(криками, оплесками і т. ін.). На трибуні сталевар
Магнітки Захаров. Великою гідністю радянської
людини пройняте його слово.. Зал кілька разів покриває
його слова оплесками (Павло Тичина, III, 1957, 398).
10. перев. док., розм. Вилаяти кого-небудь. — Я страшенно люблю читати, — казав я, — різні книжки. Та нащі хлопці, язви їхню душу, ніяк не дають читати, доки їх не покриєш... — я закашлявся, видумуючи, як би делікатно закінчити (Юрій Яновський, II, 1958, 70).
11. спец. Спаровувати (самку з самцем);
//
Запліднювати. При виведенні цієї породи у нас застосовували,
головним чином, метод поглинального схрещування,
покриваючи вивідними брабансонськими жеребцями кобил,
одержаних внаслідок складного схрещування з іншими
породами (Конярство, 1957, 38).