ПОКРИВУ́ЛИ́ТИ, улю, улиш, док., розм.
1. перех. Те саме, що покривити 1.
2. неперех. Те саме, що покривуляти. Поїхав не по простій дорозі, а покривулив (Номис, 1864, № 14086).
ПОКРИВУ́ЛИ́ТИ, улю, улиш, док., розм.
1. перех. Те саме, що покривити 1.
2. неперех. Те саме, що покривуляти. Поїхав не по простій дорозі, а покривулив (Номис, 1864, № 14086).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 48.