ПОКРИВИТИ, ривлю, ривиш; мн. покривлять; док.
1. перех. Зробити кривим; викривити, зігнути;
// безос.
Пальці.. страшно покривлені, так, що заскакували один
на одного. Покривило йому їх, мабуть, унаслідок якоїсь
хороби (Лесь Мартович, Тв., 1954, 281);
// Перекосити від
болю, незадоволення і т. ін. (перев. обличчя). Людмила
відсторонила мене, гримаска болю і якоїсь
настороженості покривила її обличчя (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959,
213);
// безос. Дізнавшись про таке походження абрикосів,
Онисько Артемович [голова колгоспу] раптом почав
плюватися: «Хіба це фрукта? Кисле, терпке, аж небо
видно». За ним і бригадирів покривило: «Не те, мовляв,
що в нашому саду» (Олесь Гончар, I, 1954, 481).
♦ Покривити рот (губу, губи) — зробити гримасу, що
виражає незадоволення, презирство, насмішку і т. ін.
— Овва! — гукнув тут на всю світлицю Кирило Тур,
показавшись у дверях. Увійшов у хату, не знімаючи
шлика, узявсь у боки да й дивиться на Шрама,
покрививши губу (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 87).
2. неперех., перен. Учинити проти совісті,
справедливості. — От тобі й на! — Хто-небудь пристидить, —
Розумних кликали і дурня приліпили, Нравенько почали,
та й покривили... (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 182).
♦ Покривити душею — виявити нещирість, зробити
щось всупереч сумлінню, власним переконанням.
— Щоб я, куме, хліб так їла, Коли хоч шаг з кого взяла,
Коли хоч раз душею покривила! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 9);
Вони не покривлять душею, а скажуть чесно свою думку
про все, що допіру сталося між ним і Катрею (Василь Кучер,
Трудна любов, 1960, 363); Покривити проти правди —
сказати неправду, приховати істину. Письменник
покривив у романі проти правди, примазав, заліпив зло
(Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 75).