в означеннях
Тлумачення, значення слова «покудовчений»:

ПОКУДО́ВЧЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до покудовчити;
//  у знач. прикм. Його борода, видко, бавно не бачила гребеня ані ножиць і стриміла покудовчена, мов розруйноване дроздове гніздо (Іван Франко, I, 1955, 275); Хівря без корсета, .. білоголова, з покудовченим волоссям, без хустки, з ясними очима (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 97).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 54.

Коментарі (0)