Словник української мови

ПОКУ́ПКА, и, жін. Те, що куплено; куплена річ. На гривеник покупки, а на карбованець крику (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 172); [Проня:] На Хрещатику була: ось для вас покупку принесла (Михайло Старицький, Драм. тв., 1941, 317); Поки Іван спостерігав, як у склянці танув цукор,.. повернувся господар з пакунком якихось покупок (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 20).
 Робити (зробити і т. ін.) покупки — купувати що-небудь. Він не мав уявлення, на які гроші доведеться робити покупки (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 26); — Ви вже тільки заждіть, поки я зроблю покупки... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 380).