Словник української мови

ПОКУШТУВА́ТИ, ую, уєш, що, чого і без додатка. Док. до куштувати. Олеся покуштувала м'яса: м'ясо було засушене, як сухар (Нечуй-Левицький, III, 1956, 95); Вийняла [тітка] із скрині розшитий калиною рушник, послала молодятам на коліна, припрошуючи покуштувати пирогів з картоплею та сметаною (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 263).
♦ Покуштувати різок (київ і т. ін.) — бути побитим різками, киями і т. ін. А що різок покуштують, так усі — нехай уже будуть певні... (Андрій Головко, II, 1957, 343); Не раз довелося Покуштувати малому київ (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 106); Покуштувати хліба якого, чийого — пізнати, як дістається певний заробіток. Відтоді.., як постояв він разом з дядьками простим молотобійцем біля ковадла і покуштував їхнього хліба, вже не покидало його відчуття того, що якоюсь часткою душі він мовби належить цим людям (Олесь Гончар, II, 1959, 288).