ПО́КУТЬ, я, чол. Те саме, що покуття. Маруся сідає за столом на покуті, коло неї старша дружка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 422); В поліській хаті Коласа книжки Лежать на покуті (Максим Рильський, Сад.., 1955, 33).
ПО́КУТЬ, я, чол. Те саме, що покуття. Маруся сідає за столом на покуті, коло неї старша дружка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 422); В поліській хаті Коласа книжки Лежать на покуті (Максим Рильський, Сад.., 1955, 33).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 57.