в означеннях
Тлумачення, значення слова «покидьки»:

ПО́КИ́ДЬКИ, ів, мн. (одн. по́ки́дьок, дька, чол.).

1. Непридатні для використання, непотрібні залишки чого-небудь, мотлох, старі речі і т. ін. [Палажка:] А покажи лишень! [Тишко:] Та кажу ж вам, що утиль... Покидьок... [Палажка:] А куди ж ти його несеш? (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 467); Перед кожною садибою гнили могили смердючих покидьків, де гарчали і гризлися собаки і гули хмари мух (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 167);  * У порівняннях. — Мабуть, десь під тином доведеться пропасти: усім чужа, нікому не потрібна, як той покидьок (Панас Мирний, III, 1954, 165).

2. перен., зневажл. Морально розкладені люди, декласовані, злочинні елементи суспільства; непотріб, негідь, потолоч. [Сторож:] Чи давно покидьком був [Вишкварка], а тепер ба — шинк свій, ..землю вже купив!.. (Борис Грінченко, II, 1963, 521); Майже всі штубові — німкені. Хоч вони теж в'язні, але не політичні, а всілякі покидьки (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 187); Нашого Галина націоналістичні покидьки бояться і по цей день. Його творчість, його слово палить вогнем їх запроданські душі (Комуніст України, 8, 1962, 57);
//  Уживається в значенні лайливого слова. — Сволота! Покидьок! — бушував Геллерфорт. — Ні чорта не взнав (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 145).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 23.

Коментарі (0)