в означеннях
Тлумачення, значення слова «покинутий»:

ПОКИ́НУТИЙ, ПОКИ́НЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до покинути 1—8. Понад шляхом догоряли покинуті багаття (Олесь Гончар, III, 1959, 82); В цей час у чагарничку переліска заіржала покинена там кобила (Іван Ле, Наливайко, 1957, 389); Знову сідав на розламані ясла чи на одірване колесо, забуте і покинуте людьми, і журливо похитував головою з боку на бік.. Це був Григір Тетеря (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 391); От коли б вони прийшли й подивились на свого внука, підстреленого, знесиленого, покинутого в комишах на обід вовкам та воронам... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 365); Цвіте в росі холодний сад, і десь гармонія ридає, немов покинута дівчина когось байдужого гука... (Володимир Сосюра, I, 1957, 434); Плаче покинута синами мати (Олександр Довженко, I, 1958, 240); Йому здавалось, що прийшов кінець, що він — самотній, всіма покинутий і забутий, — помре серед чужих людей (Петро Колесник, Терен.., 1959, 344); Пішла [Зінька] стежкою одна, пригнічена, ображена в кращих своїх почуттях, покинута любимим (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 176); Вона була з тих, що звуть «зачуханими», себто покинутими без ніякого догляду... (Борис Грінченко, I, 1963, 294); Вітюньо, покинений майже цілком на руки чужинки-няньки, як здоровенький, гуляв цілий день та радів і ясному сонечку, і квітам, і всій принадній українській весні (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 66); Віщує серце, що в палатах Ти розкошуєш, і не жаль Тобі покинутої хати... (Тарас Шевченко, II, 1963, 11); Я переходив з рук в руки серед безладних питань, розпочатих і зараз покинутих справ, хвилевих турбот, які мінялись на інші (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 357);  * Образно. Крикнула беззвучно навздогін [вітрові] покинена смерічка, хитнула верхів'ям, простягає віття, вернути хоче (Гнат Хоткевич, II, 1966, 307);
//  покинуто, безос. присудк. сл. Коло клуні пашня потрушена; з півстіжка, чи збито, чи не збито, а забуто й покинуто... (Марко Вовчок, I, 1955, 170); Роботу покинуто.. Годинка сну осміхається трудягам (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 210); Утяли двадцять чотири дубки трохи до часу... На ввесь ліс тільки й було таких двадцять чотири — ще не за моєї пам'яті зросли, мабуть, колись на маяки покинуто їх (Любов Яновська, I, 1959, 348).

2. у знач. прикм. Який залишився без догляду, уваги, яким перестали цікавитися, займатися. Орестові Білинському здалося, що Річинська, незважаючи на присутність дочок і маси родичів,.. почуває себе не тільки самотньою, але й покинутою (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 175); Ліворуч, серед степу, чорніла, немов купа землі, напівзруйнована й покинута казахська зимівля (Олесь Донченко, IV, 1957, 8); Хапаючись за дерева, спустився [Денис] в яр і скоро знайшов покинуту, обгороджену ветхим тинком лісову криницю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 244).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 23.

Коментарі (0)