в означеннях
Тлумачення, значення слова «покивати»:

ПОКИВАТИ, аю, аєш, док.

1. На знак вітання, згоди, співчуття і т. ін. кивнути кілька разів (головою). Хто погляне на стіни, величні колись, Покиває сумний головою (Леся Українка, I, 1951, 129); Втерявши надію як-небудь розворушити сусіда, старшина зітхнув, покивав головою й став виймати люльку (Степан Васильченко, I, 1959, 127); Редакторка по-приятельськи покивала Олі головою (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 532);
//  Помахати чимсь. Собаки бачать, що баба не з дуже боязких.., та й не рвуть її, а тільки покивають хвостами та й підуть геть (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 25); Батюга покивав.. рукою: — Будьмо знайомі! (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 147).
 Покивати пальцем: а) рухом пальця покликати кого-небудь. — Гей! — Боженко покивав пальцем Богданкевичу. — Ти знаєш, хто з тобою говорив? — спитав він Богданкевича, коли той квапливо підійшов ближче (Олександр Довженко, I, 1958, 178); б) зробити пальцем застережливий або погрозливий жест. Василькові хотілося голосно зареготатися.. Та Мигаль покивав пальцем, щоб мовчати (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 231).

2. на кого — що і без додатка. Кілька разів кивнути головою у бік кого-або чого-небудь, вказуючи на нього, здебільшого з осудом. Хай сусідки Дивляться й регочуть: Поморгають, покивають Та й пересокочуть (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 181); І сонце не гріло 6 смердячого гною На чистій, широкій, на вольній землі. І люди б не знали, що ви за орли, І не покивали б на вас головою (Тарас Шевченко, I, 1963, 330); [Річард:] Не хочу я, щоб мій коханий Деві і молоді товариші його на мене головою покивали: «був кінь, та з'їздився!» (Леся Українка, III, 1952, 107).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 21.

Коментарі (0)