в означеннях
Тлумачення, значення слова «покивувати»:

ПОКИВУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Злегка кивати (на знак згоди, співчуття і т. ін.). Жінка Шакули Уляна.. виливає свою журбу й злість сусідці, що стоїть.. коло печі, підперши голову рукою, й покивує головою на слова Уляни (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 437); Дід Мартин навіть головою покивує — видно, зійшлися з його думками Кобзареві, зачепили у хліборобському серці найвразливіші струни (Микола Олійник, Леся, 1960, 147);
//  Робити легкі ритмічні рухи (головою). Василь сидів, не говорячи й слова, та покивував головою, мов сонний (Іван Франко, I, 1955, 163);
//  Помахувати чимсь. Жито покивує листом;
//  Легкими рухами голови кликати кого-небудь. — Галю, сюди! Галю, мерщій сюди! — і покивус, і поморгує Івась (Панас Мирний, IV, 1955, 97);
//  на кого. Привертати чиюсь увагу до себе, очікуючи певних дій, послуг і т. ін. або спонукаючи до чогось. Вбираючи на себе пишні шати, пан обозний поглядав вздовж дороги, погейкував на слуг, покивував на старшого джуру, сивісінького вже діда, що раз по раз витирав обозному з лисини піт (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 23).

2. Легкими рухами голови вказувати на кого-, що-небудь, здебільшого з осудом. Не найшлося місця тільки для студента, хай постоїть, щоб не був такий розумний, прийшов між люди безштаньком, та ще й покивує на їхній напис над віконцем (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 273).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 21.

Коментарі (0)