ПОЛАЯТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. з ким, між ким і без додатка. Док. до лаятися. Знов обійшов [Саїд Алі] установи, де слід і полаявся в міру... (Ло, Міжгір'я, 1953, 21); Полаялись за масляні вишкварки (Номис, 1864, № 3513); Ївга полаялася з Тимофієм та й до ворожки ходила, щоб помирила (Панас Мирний, III, 1954, 32); — Хведір полаявся з матір'ю і оженивсь на дочці нашого сусіди (Олекса Стороженко, I, 1957, 91); Ганна сторопіла, бо ще не бачила свого чоловіка таким несамовитим. Видно, полаявся з кимось (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 5).
2. Лаятися якийсь час. Посердився старий, полаявся та нічого не вдієш, — прийняв [дочку] з зятем до себе (Панас Мирний, III, 1954, 211); Часом дівчина переконувала себе, що нічого страшного не буде, полається пані графиня, погримає, може, й заміриться ціпком, але ж не з'їсть її... (Олесь Донченко, III, 1956, 63).